Формування здорового способу життя

Сьогодні проблема загрози здоров`ю розглядається світовою спільнотою як сьома додаткова до шести раніш визначених загроз планетарного масштабу (загроза світової війни, екологічні катаклізми, контрасти в економічних рівнях країн планети, демографічна загроза, нестача ресурсів планети, наслідки науково-технічної революції науко- і техногенного походження). У зв`язку з цим науковці вживають таке визначення, як антропологічна катастрофа. Сутність цього явища пов`язана з тим біологічним законом, що кожен біологічний вид вимирає, якщо змінюються умови існування, до яких він був пристосований тисячоліттями в ході еволюції. Склалося так, що до початку ХХ століття умови існування людства формувало переважно природне середовище. Саме до цих умов організм людини і пристосувався біологічно, протягом попереднього еволюційного періоду. Але з того часу, як людина охопила своєю діяльністю всю планету (ХХ століття), вона почала істотно змінювати природу, тобто ті умови існування, до яких була пристосована в своєму історико-біологічному розвитку. Про масштабність змін природних умов в останній чверті століття свідчать об`єктивні дослідження. Загальновідомі дані про підвищення концентрації вуглекислого газу в амосфері, загрозливі розміри озонових дірок, надзвичайно підвищене радіовипромінювання, руйнацію грунтів, забруднення води і повітря. Через зміни природного навколишнього середовища повністю зникають деякі види флори і фауни.

Біологи запевняють, що у найближчі 25-30 років зникнуть приблизно 20% живих видів. Отже, вчені порушують питання - чи становить людина виняток з цієї біологічної закономірності? Чи не свідчать дані медичної статистики про початок підвищення показників захворюваності та смертності саме з другої половини ХХ століття, що негативні процеси вже відбуваються? Причому здебільшого людська діяльність не тільки не перешкоджала формуванню передумов антропологічної катастрофи, а навпаки, сприяла їх розвитку, тому що кардинально змінювала умови життя, до яких людство адаптовувалося віками.

Глобальна вагомість і актуальність проблеми викликала стурбованість передових представників світової науки, особливо в сферах, що стосуються охорони здоров`я. З 1977 р. ВООЗ ініціювала міжнародну кампанію під назвою "Здоров`я для всіх", у межах якої розпочато збір і систематизацію інформації про існуючі загрози здоров`ю. За підсумками роботи було скликано Міжнародну конференцію з першочергових заходів щодо охорони здоров`я (Алма-Ата, 1978 р.), яка проголосила відповідну Декларацію. З певних причин головні принципи Алма-Атинської Декларації (справедливість , рівність, поінформованість, подолання національних кордонів тощо) не набули широкого поширення в радянському суспільстві. Тим часом діяльність в країнах-лідерах тривала і 1980 р. ВООЗ проголосила глобальну стратегію "Здоров`я для всіх до 2000 р.", яка містила 10 положень, 6 принципів і 38 завдань, спрямованих на попередження загрози здоров`ю. Цілі і принципи цієї стратегії визначили ті ідеологічні напрями, за якими мала визначатися діяльність ВООЗ у наступні роки.

Дослідження, розбудовані в межах цієї стратегії, виявили наявність дійового засобу попередження загрози здоров`ю людства і досягнення цілей, висунутих політикою здоров`я для всіх. Таким засобом визнано систему заходів, що у загальносвітовий науковий лексикон увійшла під назвою health promotion. Дослівний переклад цього словосполучення припускає кілька тлумачень (просування, заохочення до здоров`я, сприяння здоров`ю, стимулювання, підтримка здоров`я тощо), що не повно відповідають змісту тієї системи заходів, про яку йдеться. Тому професійні перекладачі вживають досить різноманітні варіанти у якості лексичного аналогу, наприклад "пропаганда здоров`я", "пропагування здоров`я", "пропаганда здорового способу життя" тощо. Враховуючі дещо суперечливе ставлення вітчизняного суспільства до терміна "пропаганда", фахівці, що співпрацюють в українсько-канадському проекті "Молодь - за здоров`я", основу якого становить система health promotion, останнім часом домовилися вживати вислів "формування здорового способу життя"(ФЗСЖ).

Етапною подією для світової спільноти стала I Міжнародна конференція з ФЗСЖ 1986 р. (Оттава, Канада), яка прийняла загальновідому в світі Оттавську Хартію. Основні тези, положення і принципи цієї Хартії стали програмними імперативами, якими керується світова спільнота у сучасній діяльності з вирішення проблем здоров`я. З часу Оттавської конференції робота по ФЗСЖ надзвичайно активізувалася в світі.

З 1986 по 1997 р. під егідою ВООЗ відбулися чотири представницькі міжнародні форуми (Австралія, 1988 р., Швейцарія, 1989 р., Швеція, 1991 р., Індонезія, 1997 р.), кожен з них був присвячений різним з нагальних проблем ФЗСЖ. П`ята Всесвітня конференція з питань ФЗСЖ (Мексика, 2000 р.) приділила особливу увагу питанням інвестицій в здоров`я. Цей аспект ФЗСЖ вважається настільки важливим, що 1995 р. понад 350 представників різних країн започаткували так звану Веронську ініціативу, наслідком якої стала спеціальна програма Європейського офісу ВООЗ. Програма, яка дістала назву "Інвестиції в здоров`я", визначила в якості першого з висновків зі своєї п`ятирічної дії, що здоров`я має бути головним політичним пріоритетом для урядів усіх країн Європи. Діяльність цієї програми набула широкого політичного резонансу в світі завдяки конференціям-зустрічам зацікавлених сторін (1998, 1999, 2000 р.р.).

Рекомендації, декларації, заяви, інші документи, схвалені зазначеними форумами, сформували на нинішній час певне ставлення до проблематики здоров`я в усіх впливових міжнародних інституціях. Так, з 19 наріжних положень I частини Європейської соціальної Хартії, прийнятої країнами - членами Ради Європи, 6 - безпосередньо і 8 - опосередковано стосуються проблематики здоров`я. Після Сундсвальської заяви (Швеція, 1991 р.) Міжнародний валютний фонд і Світовий банк при розробці політики кредитів серед соціально-економічних чинників ураховують і такий, як стан здоров`я населення країни взагалі та активність у напрямі ФЗСЖ зокрема. Можна вважати, що на цей час наміри і дії світової співдружності щодо ФЗСЖ, вперше проголошені Оттавською Хартією і розвинені низкою наступних документів, зокрема Аделаїдськими рекомендаціями (Австралія, 1988 р.), визначили місце політики здорового способу життя в процесі розробки загальних політичних рішень, і з того часу уряди розвинутих країн намагаються якнайширше узгоджувати свою політику з ідеологією здоров`я.

Останніми роками й в Україні активізується діяльність з ФЗСЖ. Так, відповідно до "Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Канади" стосовно Канадської програми співробітництва в Україні з 1998 р. реалізується проект "Молодь за здоров`я. Україна-Канада", фінансування якого взяла на себе Канадська агенція міжнародного розвитку, а управління і координацію - Канадське товариство міжнародної охорони здоров`я. Партнерами з українського боку є Київська міська державна адміністрація, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров`я України, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, Український інститут соціальних досліджень, деякі інші державні і громадські організації. Перші результати проекту мають бути оприлюднені Міжнародною науковою конференцією "Молодь за здоров`я", що відбудеться в Києві у листопаді 2000 року.

Формування здорового способу життя протягом своєї майже 25-річної історії пройшло шлях від первинного накопичення фактів і свідчень до розробки цілісної теорії. Зараз ФЗСЖ виступає як самостійна наукова дисципліна, котрій притаманні усі відповідні компоненти - власні теорія, методологія, методика, ідеологія, принципи тощо. Введення в цю дисципліну потребує певних знань щодо сучасного розуміння феномена здоров'я людини взагалі. Нижче наведені деякі основні поняття, котрі стануть у пригоді для розуміння теорії і практики ФЗСЖ.

Необхідно зауважити, що феномен здоров`я людини протягом всієї історії розвитку людства привертав увагу багатьох дослідників, котрі напрацювали велику кількість різноманітних характеристик цього явища. Науковці використовують багато визначень і показників різного змісту, які висвітлюють різні аспекти феномена здоров`я (профілі здоров`я, його рівні, складові тощо). Обсяг цього видання не дає можливості достатньо повно ознайомити з усіма наявними доробками, тому в посібнику наводяться ті поняття про характеристики здоров`я та їх визначення, що безпосередньо стосуються змісту Оттавської Хартії або відповідають їй за духом і принципами.
Поняття здоров`я. Сучасні дослідження феномена здоров`я людини виявили обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров`я як відсутність хвороби. Поширеність ще й до цього часу подібного визначення пояснюється тим, що тривалий час воно також вживалося й у практичній медицині. Якщо у людини, котра звернулась до лікаря, не виявлялося симптомів захворювання, вона вважалася здоровою. Тобто, у практиці лікування, особливо в первинних ланках системи охорони здоров`я, не надавалося переваги тому, що відсутність симптомів хвороби ще не означає наявності доброго здоров`я.
Але за сучасними уявленнями здоров`я вже не розглядається як суто медична проблема. Більше того, комплекс медичних питань становить лише малу частину феномена здоров`я. Так, узагальнені підсумки досліджень залежності здоров`я людини від різних чинників переконують, що стан системи охорони здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%) і найбільше - на умови і спосіб життя (майже 50%). Тобто, суто медичний аспект не є головним серед різноманітності впливів на здоров`я людини, а отже, медичне визначення здоров`я як відсутність хвороби не відповідає життєвим реаліям.
Сучасна наука свідчить, що здоров`я людини є складним феноменом глобального значення, котрий може розглядатися як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об`єкт споживання, внесення капіталу, як індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем, що, у свою чергу, постійно змінюється. Виходячи з цього, зрозуміло, як складно визначити здоров`я у повному обсязі, якщо це взагалі можливо - історія розвитку науки про здоров`я налічує близько восьми десятків різноманітних визначень.
Загальноприйнятим у міжнародному спілкуванні є визначення здоров`я, викладене у преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".
Поняття сфер або складових здоров`я. Світова наука передбачає цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери, або складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові є невід`ємними одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності, визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я, але у реальному житті майже завжди має місце інтегральний вплив цих складових.
Фізичне здоров`я визначають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, фізіологічні функції організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівні фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на, так би мовити, однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, його сприйняття складових духовної культури людства
- освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація,
ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей в контексті власних ідеалів і світогляду
- все це визначає стан духовного здоров`я індивіда.
Соціальне здоров`я індивіда залежить від економічних чинників, його стосунків із структурними одиницями соціуму -
сім`єю, організаціями, через які відбуваються соціальні зв`язки - праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона
здоров`я, безпека існування тощо. Крім того, потрібно враховувати міжетнічні стосунки, різницю у доходах різних 
соціальних категорій суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на
здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво
впливає на здоров`я людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку, 
що притаманне головним сферам суспільного життя в певному середовищі - економічній, політичній, соціальній, 
духовній. Ще раз потрібно наголосити, що у реальному житті всі чотири складові - фізична, психічна, духовна і 
соціальна - діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров`я людини як цілісний складний феномен.
Поняття рівнів здоров`я. Сучасні теорія і практика ФЗСЖ, прийняті у країнах-лідерах, що ініціюють піднесення 
проблематики здоров`я на загальнопланетарний щабель, вирізняють шість рівнів здоров`я світової спільноти, 
структурованих за кількісною ознакою - від окремого індивіда до людства в цілому. Перший рівень - індивідуальний,
тобто - здоров`я окремої людини.
Другий рівень визначається як рівень здоров`я певної групи людей. Під цим поняттям мається на увазі найближче, 
відносно постійне оточення людини - її сім`я, родичі, друзі, знайомі, з якими вона повсякденно спілкується. Тобто це
коло спілкування, де людина майже щоденно перебуває, постійно на нього впливає своєю поведінкою. І навпаки,
своєю поведінкою, спілкуванням, ставленням до життєвих виявів члени цього оточення впливають на людину у
зворотному напрямі. Саме тут, у найближчому оточенні передовсім відбувається позитивний і негативний вплив 
на здоров`я, як у прямому, так і в переносному значенні, в усіх сферах здоров`я - фізичній, психічній, духовній, соціальній. Сума впливів через особистості з найближчого оточення людини значною мірою формують спосіб її життя, створюють певне психічне середовище, визначають духовні цінності, рівень соціальної відповідальності. В свою чергу, людина як член оточення має можливість позитивно або негативно впливати на цю певну групу людей у такий спосіб: особистим прикладом, наданням інформації чи ставленням до дій і процесів, що відбуваються в її оточенні. Комплекс впли
вів, чинників і умов життя в найближчому оточенні визначає рівень здоров`я певної групи людей.
Третій рівень - рівень організації. Якщо попередній рівень не визначається як формальне структурне утворення суспільства, третій рівень здоров`я - це здоров`я формально визначених організацій. Зважаючи на те, що переважна більшість людей взаємодіє з різними організаціями суспільства (сфери виробництва, послуг, науки, культури, релігії, правові і соціальні інституції тощо) і тим самим впливає на здоров`я працівників (як і в зворотному напрямі організація впливає на здоров`я окремої людини), цей рівень структурований окремо. Особливістю взаємовпливів на ц
ьому рівні є те, що вагомість впливу суттєво детермінована авторитетом і владою людини, її місцем в організації.
Зрозуміло, наприклад, який вплив на психічне здоров`я працівників (стреси, яких можна спричинити) справляє стиль
керівництва перших осіб в організаціях або, як здоровий (чи нездоровий) спосіб життя керівників, їх особисті звички
і схільності впливають на спосіб життя підлеглих, відбиваються на їхньому фізичному здоров`ї.
Четвертий рівень здоров`я - здоров`я громади. У даному контексті поняття громади визначається переважно за територіальною 
ознакою - село,селище, район, мікрорайон, містечко, місто, тобто той найближчий соціум, де людина перебуває 
тривалий час свого життя. Громада також може складатися за етнічними або професійними ознаками, політичними 
чи релігійними переконаннями тощо. Кожній громаді притаманні свої особливості стосовно культурних цінностей,
звичок, традицій, спілкування, побуту, праці, відпочинку і, природно, ці особливості визначають на стан здоров`я 
людей.
Наступний, п`ятий рівень - рівень країни, і останній, шостий - рівень всього світу.
Таке структурування рівнів здоров`я має підкреслити уявлення світової спільноти щодо зв`язку між індивідуальним і громадським здоров`ям, яке визначає наскрізну залежність і взаємодетермінованість усіх рівнів. Тобто від індивідуального здоров`я людини залежить здоров`я певної групи людей, які становлять її найближче оточення, і здоров`я організацій, що, у свою чергу, або складаються з таких груп, або людина (групи людей) з ними пов`язана. Від здоров`я груп і організацій залежить здоров`я громади, до якої вони входять, а від здоров`я сукупності громад залеж
ить здоров`я країни в цілому. Здоров`я країн, таким чином, визначає здоров`я всього світу. Зрозуміло, що наведений прямий зв`язок (від людини до людства) діє також і в зворотному напрямі (від людства до людини). Наскрізна залежність і взаємообумовленість всіх рівнів здоров`я визначає саме ту позицію, що проголошують країни - сучасні лідери ФЗСЖ:
- кожна людина несе певну частку особистої відповідальності за здоров`я всього людства;
- усе людство певною мірою відповідальне за здоров`я кожної людини.
У практичній політиці цей підхід визначає потребу керуватися при розробці заходів щодо здоров`я тим принципом, 
що, з одного боку, держава відповідає за здоров`я своїх громадян, а з іншого, - громадянин відповідає за здоров`я 
своєї країни. Певна новина такого підходу для українського суспільства полягає у незвичності усвідомлення тези 
особистої відповідальності громадянина за своє власне, а тим більше - за громадське здоров`я. Ця теза є не
традиційною для вітчизняного менталітету, зважаючи на давню звичку покладатися на державу з усіх кардинальних 
проблем устрою суспільного буття. Тому формування відповідної свідомості є одним з важливих завдань ФЗСЖ в Україні.
Поняття передумов доброго здоров`я. До основних передумов або чинників, наявність яких дає можливість кожній людині реалізувати свій потенціал здоров`я, теорія ФЗСЖ містить вісім чинників - мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ці чинники визначені Оттавською Хартією.
Мир. Вищевикладений розподіл здоров`я на шість рівнів (від особистого до світового) обумовлює доцільність розуміння поняття миру ширше, ніж відсутність стану війни на державному рівні. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім`ї, конфлікти із найближчим оточенням, на роботі або в іншій організації, де працює людина, наявність конфліктів у громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво шкодять усім складовим здоров`я - фізичній, психічній, духовній, соціальній.
Дах над головою. Доцільно розуміти це поняття ширше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, усталеність майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Також має значення рівень розвитку соціальних інституцій, діяльність яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних сітуацій тощо).
Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров`я гарантує всім громадянам
однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість
обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких силових або владних структур. Наявність цих передумов
створює у людини відчуття захищеності та впевненості у майбутньому, а також надає рівні (в межах законодавства)
потенційні можливості для реалізації потреб і здібностей, набуття відповідного соціального статусу незалежно
від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових ознак. Незалежно від ступеня використання цих
можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві позитивно впливає на стан 
індивідуального і громадського здоров`я.
Освіта. Дослідженнями доведено, що у розвиненому суспільстві рівень здоров`я значною мірою пов`язаний із рівнем освіти. Чим вище освітній рівень певного соціального середовища, тим кращі, як правило, в ньому узагальнені показники здоров`я. Природно, що піклування про власне і громадське здоров`я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти у даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а ширше - як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природознавчих, філософських, гуманітар

них положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров`я взагалі.

Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і

навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і

громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях.
Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної

підтримки життєдіяльності організму. Воно передбачає забезпечення якісною питною водою, необхідною кількостю 
вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, 
спеціальних продуктів і харчових добавок тощо,що мають поліпшувати стан здоров`я і протидіяти природному 
процесу старіння.

Прибуток. Це поняття передбачає наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних
потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, 
забезпечення можливостей їх споживати.
Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екоумов там, де вони не зазнали шкоди від
попередньої виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екоутворень з метою запобігання подальшому 
порушенню екобалансу планети. Лише активна відновлювальна діяльність може забезпечити досягнення в 
майбутньому стабільної планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування
людства.
Сталі ресурси. Поняття включає не тількі запобігання вичерпанню енергоресурсів, корисних копалин, виробничій сировини. Мається на увазі зважене господарювання з урахуванням фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідна теза така - чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більші потенційні можливості спрямування цих ре
сурсів на заходи щодо здоров`я.

Потрібно зауважити, що сам факт наявності (або відсутності) деяких передумов ще не означає наявність добрих 
результатів стосовно здоров`я. Країни з приблизно однаковим рівнем зазначених чинників можуть мати різні
показники здоров`я населення і навпаки. Наприклад, здоров`я канадців у середньому краще, ніж здоров`я німців,
хоча соціально-економічні передумови схожі. Це результат цілеспрямованої політики ФЗСЖ, що застосовувалася в 
Канаді протягом тривалого часу. Очевидно, що й в Україні можливо досягнути позитивних наслідків, незважаючи на тимчасову нес
тачу ресурсів, за умови впровадження системи ФЗСЖ, котра насамперед потребує розробки і прийняття таких 
політичних і управлінських рішень, як на державному, так і на місцевому рівнях, котрі узгоджуються з потребами 
здоров`я.

Поняття здорового способу життя. Численні дослідження поняття способу життя з позицій суспільних наук 
визначають цю категорію таким чином. Спосіб життя - це діяльність людини у загальному вигляді, зокрема сукупність
істотних рис, що характеризують діяльність народів, класів, соціальних груп, особистостей, яка (діяльність) 
детермінована умовами певної суспільно-економічної формації, способом виробництва, рівнем життя, сукупністю 
природно-географічних і суспільно-історичних умов, ціннісних установок, що притаманні окремим індивідам, 
соціальним групам, суспільству в цілому. З цієї філософської платформи походить визначення, що здоровий спосіб 
життя (ЗСЖ) - це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє 
виконанню людиною своїх людських функцій через посередництво діяльності по оздоровленню умов життя - праці, 
відпочинку, побуту. Більш просте уявлення дає сучасний валеологічний погляд на ЗСЖ - так звана формула здоров`я,
що означає усі дії людини, безпосередньо спрямовані або які опосередковано торкаються формування, збереження, зміцнення, споживання, віднов
лення і передачі здоров`я - ФЗЗСВП.
Складові ЗСЖ включають різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і 
духовної. Найважливіші з них - харчування (в тому числі якісна питна вода, необхідна кількість вітамінів,
мікроелементів, протеінів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови
для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці
(безпека не тільки у фізичному, а й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), 
рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, 
спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення після фізичних і психічних
навантажень). Неабияке значення для ЗСЖ мають інформованість людей і можливість доступу до спеціальних
профілактичних процедур, здатних протидіяти природному процесу старіння, належних екологічних умов, 
достатньої системи охорони здоров`я. Крім того, існує багато інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не 
тільки фізичного і психічного, а й соціального і духовного здоров`я (відсутність шкідливих звичок, пануюча 
світоглядна установка на пріоритетну цінність здоров`я тощо).

Вищевикладені уявлення про здоров`я людини, здоровий спосіб життя, їх деякі характеристики логічно підводять до того, що досягнення високого рівня реалізації потенціалу особистого і суспільного здоров`я не може бути здійснено спонтанними, позасистемними зусиллями кількох ентузіастів або декількох груп людей, якщо воно не буде підтримано системою науково обгрунтованих заходів, котрі є природною частиною державної і громадської політики країни. Такою системою є ФЗСЖ. Для її впровадження в життя країни потрібно, щоб знаннями про ФЗСЖ на першому етапі діяльності опанували ті особи, які найближчі до процесу розробки і прийняття управлінських і політичних рішень на всіх рівнях влади і до того ж, є найбільш організоіваною частиною суспільства. Тому саме державним службовцям, котрі мають відношення до підготовки впливових рішень доцільно мати уявлення про теоретичні засади ФЗСЖ
Поняття формування здорового способу життя. Світовою спільнотою ФЗСЖ визначається як процес застосування зусиль для сприяння поліпшенню здоров`я і благополуччя взагалі, зокрема ефективній політиці, розробці доцільних програм, наданню відповідних послуг, які можуть підтримати та поліпшити наявні рівні здоров`я, дати людям змогу посилити контроль над власним здоров`ям і покращити його.

Поняття ідеології ФЗСЖ. ФЗСЖ грунтується на певних ідеологічних засадах. По-перше, це ідея пріоритету цінності здоров`я в світоглядній системі цінностей людини, по-друге, сприйняття здоров`я не тільки як стану відсутності захворювання або фізичних вад, а дещо ширше - як стану повного благополуччя. По-третє, це ідея цілісного розуміння здоров`я як феномена, що невід`ємно поєднує його чотири сфери - фізичну, психічну, соціальну і духовну. Крім того, це ідея так званого перерозподілу відповідальності. Мається на увазі, що контроль способу життя повинен здійсн

юватись і державою, і громадою (суспільством), і самою людиною. Людина сама себе наділяє певною відповідальністю щодо контролю власного життя, бере на себе особисту відповідальність за дії, рішення, їх наслідки. Так само і громада переймається деякою часткою відповідальності за здоров`я своїх членів. Тобто, держава делегує частину своєї влади громаді і окремій людині. Відповідно, ця ідея передбачає і спрямування певної частини ресурсів і прав контролю від держави до громад і окремих осіб. Також, і певна частка відповідальності за здоров`я припадає на сам

у людину і громаду, де вона перебуває, хоча головну відповідальність за здоров`я суспільства несе держава.
Отже, ідеологічні засади формування здорового способу життя (ФЗСЖ) демонструють суттєву відмінність на міжнародному рівні прийнятого сучасного підходу від традиційно звичного для українського суспільства. Ці ідеологічні засади ФЗСЖ визначають ідеї пропагування, в основному проголошені Оттавською Хартією:
- ФЗСЖ стосується не тільки офіційно спеціалізованих структур охорони здоров`я або надання послуг ЗСЖ, а виходить далеко поза їх межі, порушуючи проблеми загального добробуту;

- здоров`я - головний ресурс для громадського і особистого соціального та економічного розвитку, важливий вимір якості життя, показник конкурентоспроможності людини;
- політичні, економічні, суспільні, культурні, поведінкові та біологічні умови існування - усі вони можуть або сприяти здоров`ю, або шкодити йому. Зробити ці умови сприятливими можливо, вживаючи заходів щодо ФЗСЖ;
- застосування ідеології ФЗСЖ саме по собі ще не є запорукою позитивних змін, тому що люди неспроможні досягти свого найповнішого потенціалу здоров`я, якщо не в змозі контролювати всі чинники, що визначають їхнє здоров`я. Тому політика ФЗСЖ повинна визначати напрями діяльності, де потрібен контроль реальної ситуації;

- заходи ФЗСЖ повинні бути спрямовані на зменшення відмінностей у наявному стані здоров`я і забезпечення людям рівних можливостей і ресурсів для досягнення свого найповнішого потенціалу здоров`я.
Поняття принципів ФЗСЖ. Першим і найважливішим принципом ФЗСЖ є партнерство. Мається на увазі, що передумови і перспективи доброго здоров`я не можна забезпечити тільки зусиллями спеціалізованих структур. ФЗСЖ потребує скоординованої діяльності всіх зацікавлених сторін: урядів, секторів охорони здоров`я та інших суспільних і економічних секторів, недержавних організацій, місцевої влади, промисловості та засобів масової комунікації. До цього процесу залучаються також люди з усіх сфер життя - окремі індивіди, родини, громади. Персонал системи охорони з

доров`я бере на себе головну відповідальність за посередництво у спрямуванні всіх цих різноманітних інтересів у суспільстві на поліпшення загального здоров`я. Дві головні тези принципу партнерства:
1. ФЗСЖ є дійовим тоді, коли використовує партнерські стосунки з усіма зацікавленими силами - організаціями і особами з усіх сфер життя, а не тільки із спеціалізованими структурами, що мають відношення до проблем здоров`я;
2. Спеціалізовані медичні структури, що мають відношення до здоров`я - це лідери, ініціатори, організатори і відповідальні за посередництво у налагодженні партнерських стосунків з іншими силами з усіх сфер життя.

Ще один принцип ФЗСЖ - пристосування. Мається на увазі необхідність максимального пристосування діяльності з ФЗСЖ (програм, заходів, ініціатив) до місцевих умов її реалізації, тобто до потреб і можливостей окремих груп людей, громад, організацій, регіонів, країн, враховуючи особливості їх суспільного, економічного і культурного устрою.
Ціль ФЗСЖ - сприяти досягненню здоров`я в широкому розумінні благополуччя і здоров`я для всіх, на всіх рівнях, у всіх сферах, з усіма детермінантами (передумовами).
Основний механізм ФЗСЖ полягає в тому, що ФЗСЖ наділяє окремі особи (групи людей, громади) здатністю позитивно впливати на проблеми здоров`я. Створення засобами ФЗСЖ того розуміння, що тільки самим особам (групам, громадам) в першу чергу, а не державі чи спеціальним інституціям належить право вибору поведінки (право ініціатив, рішень, дій), суттєво підвищує контроль власної життєдіяльності і, відповідно, збільшує потенції позитивних впливів на проблеми здоров`я.

Поняття стратегій ФЗСЖ. У практичній діяльності при розробці заходів ФЗСЖ звертають увагу на те, щоб зміст цих заходів якомога повніше охоплював деякі аспекти діяльності, котрі прийнято визначати як основні стратегії ФЗСЖ. Це окремі напрями діяльності у складі цілісного, бажано, комплексного заходу, які визнані найбільш ефективними з точкі зору досягнення кінцевого результату. Чим більше стратегій з восьми основних у змозі поєднати окремий захід, тим більше шансів на успіх він матиме. Прийнято визначати такі стратегії:
· зання учасниками заходу загальних закономірностей і конкретних проблем, що стосуються аспектів особистого і громадського здоров`я;

· надання інформації про наявний стан і можливості покращання тих конкретних питань здоров`я, котрі є головними в змісті даного заходу;
· сприяння розвитку свідомості і активності тих місцевих громад і груп людей, яких найбільше стосується дана проблема здоров`я, управління і координація їхніх власних зусиль у напрямі вирішення проблеми на засадах самоврядування;
· розвиток і досягнення змін в організаційному забезпеченні діяльності з проблем здоров`я - удосконалення діяльності служб охорони здоров`я, застосування сучасних засобів менеджменту у вирішенні конкретних проблем, на які спрямований даний заход;

· формування політики здоров`я як необхідна частина діяльності по вихованню вірних ціннісних орієнтирів особ і громади, де здійснюється заход;
· відстоювання прав осіб (груп, громад) на здоровий спосіб життя шляхами використаня законодавчих можливостей, дій самоврядування, пошуку компромісу з тими структурами виробництва, бізнесу тощо, які перешкоджають людям;
· міжгалузева співпраця (партнерство з усіма, хто може бути корисним при вживанні заходу);
· самодопомога та взаємодопомога (прищеплення особистих навичок ЗСЖ і громадської активності з питань здоров`я, розвиток бажання і уміння допомагати членам найближчого оточення, громади тощо).

Поняття заходів щодо ФЗСЖ. Розрізняють за напрямами діяльності п`ять великих груп (або комплексів) заходів щодо ФЗСЖ. Це формування сприятливої для здоров`я політики, створення сприятливого середовища існування людей (природних і соціальних), підвищення активності громад, розвиток персональних людських навичок, переорієнтація служб охорони здоров`я в бік профілактики. Заходи щодо кожного напрям вживаються за певними принциповими положеннями.
1. Формування сприятливої для здоров`я політики потребує:
· спільних зусиль усіх управлінців на всіх рівнях усіх гілок влади, усіх галузей державного і приватного секторів та громадських організацій; усвідомлення ними відповідальності за стан громадського здоров`я, за наслідки своїх рішень; поєднання різноманітних взаємодоповнюючих підходів на користь громадського здоров`я, міжгалузевої координації дій, організації спільних міжгалузевих заходів;

· застосування законодавчих і фіскальних механізмів для стимулювання дій, спрямованих на покращання здоров`я населення; ініціювання і розробки спеціальних заходів щодо оподаткування суб`єктів підприємницької діяльності у відповідності з їх впливом на стан громадського здоров`я; розбудови організаційних змін у системі державного управління для оптимізації зусиль різноманітних структур на користь здоров`ю населення;
· прагнення до більш рівномірного розподілу прибутків на користь малозабезпечених категорій населення, справедливої соціальної політики, сприяння вирівнюванню умов і можливостей людей для здорового способу життя;

· створення обставин, за яких асортимент і якість товарів і послуг більше відповідатимуть інтересам здоров`я людей, а середовище буде чистішим і приємнішим для життя;
· виявлення перешкод у політиці сприяння здоров`ю населення і розробки засобів їх усунення;
· прагнення при підготовці важливих політичних рішень до пошуку таких варіантів компромісу між інтересами здоров`я людей та інтересами виробництва, бізнесу, урбанізації тощо, які (варіанти) були б прийнятними для політиків вищого ешелону влади, реалістичні для впровадження і популярні серед населення, тобто полегшували б політикам складний (майже завжди) вибір рішень на користь суспільного здоров`я.

2. Створення сприятливого середовища передбачає такі положення:
· середовище існування людини складається із суспільного і природного оточення. Відносини між цими оточеннями складні і взаємопов`язані. Тому поліпшення здоров`я не може бути досягнуто заходами, обмеженими однією відминою оточення - чи суспільною, чи природною. Нерозривний зв`язок людини і середовища її існування, взаємозв`язок двох складових середовища (суспільної і природної), взаємозв`язок чотирьох складових здоров`я людини (фізичної, психічної, соціальної, духовної) - все разом обумовлює необхідність будувати заходи щодо ФЗСЖ на основі соціо - еколо

гічного підходу до здоров`я;
· будь-які заходи щодо ФЗСЖ не можуть бути суттєво дійовими, якщо не враховувати загальний провідний принцип для всього світу, окремих країн, націй, регіонів, громад та особистостей - всіляке заохочення взаємопідтримки. Люди мають дбати одне про одного, про своє найближче оточення (його суспільну складову - невеликі громади, екологічну складову - повсякденні контакти з фізичними, хімічними, біологічними чинниками природного і штучного довкілля). У зворотному напрямі - громади мають дбати про своїх членів, їх довкілля. Пошук засобів заохочення такої взаємо

підтримки, надання їх сильним і владним особам - творцям політики є важливою частиною ФЗСЖ. У подальшому ФЗСЖ має перспективу простягнути такий "ланцюжок дбайливості" від окремих людей і громад до всього світу. Заходи щодо ФЗСЖ повинні всіляко акцентувати на тому, що збереження природних ресурсів у кожному куточку світу - це глобальна відповідальність людства в цілому і особиста відповідальність тих громад і людей, які найближчі до тих куточків зокрема;
· значно впливають на здоров`я моделі життя, праці і відпочинку. Незважаючи на їх розмаїття і постійну зміну, ФЗСЖ висуває такий принцип, з яким узгоджує свої заходи - праця і відпочинок повинні бути джерелом здоров`я. Заходи ФЗСЖ спрямовуються на те, щоб спосіб організації праці, прийнятий в суспільстві, не заважав, а допомогав покращити здоров`я. Заходи ФЗСЖ мають сприяти досягненню умов життя, праці і відпочинку, які є безпечними, стимулюючими, задовільними, приємними;

· захист природного і штучного середовища, збереження ресурсів є основним змістом екологічної складової соціоекологічного підходу до здоров`я. Використання цього підходу при визначенні заходів ФЗСЖ не буде об`єктивним, якщо не мати постійної правдивої інформацію про реальний стан середовища, його вплив на біологічні істоти, особливо враховуючи те, що завдяки діяльності людей і стихіям цей стан і вплив постійно змінюються. Отже, важливий напрям заходів щодо ФЗСЖ - усвідомлення необхідності і організація діяльності щодо систематичної оцінки (моніторин

гу) впливу на здоров`я людей середовища, що постійно змінюється, особливо у сферах людської праці, застосування потенційно небезпечних технологій, виробництва енергії, урбанізації тощо. ФЗСЖ сприяє систематичній оцінці і оприлюдненню її результатів, передбачає, щоб оцінка спонукала до дій, які створювали б умови для поліпшення здоров`я людей.
3. Підвищення активності громад залежить від усвідомлення що:
· головна "рушійна сила", потенціал, середовище розробки і впровадження ФЗСЖ в усіх розвинених країнах світу - це

громада (місцева територіальна, етнічна, релігійна, культурна тощо). Саме завдяки активності громади щодо визначення пріоритетів, ухвалення рішень, планування стратегій і впровадження заходів щодо поліпшення здоров`я здійснюється ФЗСЖ. Звідси першочергове завдання для ФЗСЖ - всіляко сприяти зміцненню

громад, їх розвитку і спрямуванню зусиль на проблеми здоров`я таким чином, щоб активізувати наявні у громаді людські і матеріальні ресурси, заохотити членів громади до само- і взаємодопомоги через гнучкі системи, ініціативи, організаційні утворення всередині громади;
· заходи ФЗСЖ здатні підвищувати активність громади, якщо вони можуть забезпечити доступ до потрібної інформації, навчання навичкам поліпшення здоров`я, фінансову підтримку.
4. Розвиток персональних навичок переважно спрямований на інформаційну і освітню діяльність, що має за мету

збільшувати спроможності людей зробити правильний вибір, посилювати контроль за здоров`ям, вчитись вмінням та навичкам спрямовувати зусилля на власне здоров`я, на здорове середовище. ФЗСЖ має робити людей спроможними постійно, протягом всього життя, навчатися засобам поліпшення здоров`я,

протистояти хронічним хворобам, травмам, передчасному старінню. ФЗСЖ передбачає (вживає відповідних заходів), щоб ця робота виконувалась в усіх складових соціального оточення (заклади навчання, помешкання, праці, відпочинку, громадські заходи) через усі можливі інституції (освітні, професійні, комерційні, благодійні, добровільні) всіх форм власності (державної та недержавних).
5. Переорієнтація служб охорони здоров`я має відбуватися за принципом розширення сфери відповідальності спеціалізованої системи охорони здоров`я в напрямі власне ФЗСЖ, виходячи за межі лікування. Такий підхід передбачає:
· покладання відповідальності за ФЗСЖ на окремих індивідів, професійні організації, громадські об`єднання фахівців, що мають відношення до сфери охорони здоров`я, а також на уряди, інші органи влади взагалі, які причетні до створення сприятливої (або несприятливої) політики щодо здоров`я в широкому розумінні його феномена;

· надання службам охорони здоров`я широких повноважень, можливості використання цих повноважень у напрямі уваги до культурних потреб, впливу на суспільні, політичні, економічні компоненти фізичного середовища;
· приділення уваги дослідженням з охорони здоров`я, змінам у системі професійної освіти і практики охорони здоров`я по формуванню організаційних та поведінкових змін, що сприятимуть переорієнтації зусиль спеціалізованої системи від обмеження лікувальними діями на пріоритет сукупних потреб людини, як цілісної особистості.
Загалом, принципові положення всіх п`яти груп (комплексів) заходів ФЗСЖ містяться в заключних тезах Оттавської Хартії:

"Здоров`я створюється і втрачається людьми у ситуаціях їхнього повсякденного життя: там, де вони навчаються, працюють, розважаються і кохають. Здоров`я створюється в процесі піклування про себе та про інших, умінням приймати рішення й здобувати контроль над обставинами власного життя і забезпечувати таке становище, щоб суспільство, в якому людина живе, створювало умови для доброго здоров`я всіх його членів".

З моменту прийняття Оттавської Хартії виникла проблема втілення її положень і принципів у практику ФЗСЖ в різних країнах світу. Численні дослідження довели необхідність розробки певної методології ФЗСЖ, яка була б в змозі слугувати показником, що визначає алгоритм ФЗСЖ у загальному вигляді, тобто визначати порядок дій щодо обгрунтування, планування і оцінки ефективності заходів ФЗСЖ.
На сьогодні розроблено декілька схем і моделей філософсько-методологічного рівня, які мають на меті вирішення проблеми методології ФЗСЖ. Цей матеріал досить складний для самостійного опанування і більшою мірою цікавий для тих, хто безпосередньо розробляє конкретні проекти ФЗСЖ, ніж для державних управлінців, котрі готують і приймають принципові узагальнені рішення, що прямо чи опосередковано стосуються здоров`я населення. Тому у посібнику поданий лише скорочений опис згаданих схем і моделей, з метою створити загальне уявлення про характер і обсяг роботи, котру доцільно виконувати при плануванні і розробці проектів ФЗСЖ.
З багатьох наукових доробок сучасної теорії ФЗСЖ найбільш повно характеризують її методологічні засади чотири моделі:
· модель концептуально-філософського рівня - загальна модель планування та оцінки здорового способу життя;
· модель методичного підходу до планування заходів ФЗСЖ - схема планування і обгрунтування ФЗСЖ;
· загальні методологічні ознаки, що притаманні найбільш вдалим прикладам впровадження ФЗСЖ у життя різних громад - принципи найуспішніших практик ФЗСЖ;
· модель прикладного рівня, що ілюструє використання загальних методологічних положень у конкретних умовах - канадська модель ФЗСЖ серед населення.

Загальна модель планування і оцінки здорового способу життя створена вченими Центру пропаганди здорового способу життя Торонтського університету. Ця модель методологічно ідентифікує і структурує принципи і положення Хартії за такими категоріями: мета, цінністі, механізм, детермінанти здоров`я тощо.
Мета ФЗСЖ передбачає поліпшення добробуту взагалі, здоров`я в цілісному розумінні, а не тільки лікування, профілактику окремих захворювань, зниження рівнів захворюваності та смертності.
Стрижневі цінності ФЗСЖ - здоров`я як позитивна і цілісна категорія, соціальна справедливість, рівність, загальна участь у вирішенні проблем здоров`я.

Стрижневий механізм ФЗСЖ (механізм наділення здатністю) - найбільш єфективний спосіб досягнення мети ФЗСЖ, який має збільшувати спроможності індивідів і громад контролювати детермінанти здоров`я та інші чинники, що можуть впливати на здоров`я.
Детермінанти здоров`я - ширші, ніж суто медичні, чинники, які обумовлюють рівень здоров`я - чинники макрорівня, а саме: нерівність у доходах, суспільний статус, соціальні мережі підтримки, освіта, зайнятість і умови праці, фізичне середовище, біологічні і генетичні особливості, персональні навички та уміння запобігати шкоді здоров`ю, здоровий розвиток у дитинстві, медичне обслуговування.

Два узагальнених завдання ФЗСЖ:
· сприяти зростанню спроможності індивідів та громад контролювати детермінанти здоров`я, інші впливові чинники;
· створювати та підтримувати інституційні та фізичні середовища, що сприятимуть позитивному використанню мети, цінностей, механізму, детермінант, пріоритетних зон діяльності ФЗСЖ.
Головні принципи планування ФЗСЖ:
· тісний взаємозв`язок між усіма компонентами заходу (ініціативи) ФЗСЖ, який пропонується для реалізації;
· планування ініціативи у напрямі від рівня загального концептуального принципу до рівня конкретних дій (якщо реалії життя потребують планування ініціативи у зворотному напрямі - знизу, з рівня конкретних дій, доцільно визначити місце і напрям цієї ініціативи відносно вищого рівня - рівня узагальнених елементів.

Наприклад, якщо сплановано і реалізується навчання певного контингенту певним засобам запобігання певній шкоді здоров`ю, доцільно визначити, яким загальним цілям ФЗСЖ і стрижневим цінностям воно (навчання) відповідає, в межах яких детермінант і зон діяльності буде впливати);
· чітке визначення мети і завдань всіх рівней (вищого, середнього, безпосереднього);
· спрямування ініціатив (заходів) ФЗСЖ нижчих рівнів на остаточне досягнення мети та завдань ФЗСЖ вищих рівнів (загальних мети і завдань);
· узгодження ініціатив ФЗСЖ з його стрижневими цінностями, побудова заходів на цих цінностях, їх примноження і покращення;
· використання ініціатив стрижневого механізму наділення здатністю як найбільш ефективного способу досягнення мети ФЗСЖ (наприклад збільшення спроможності індивідів і громад шляхом навчання або надання засобів контролю над детермінантами здоров`я);

· висування власної мети для кожних ініціатив ФЗСЖ, а саме: послаблювати або усувати (якщо це можливо) чинники негативного впливу на здоров`я і навпаки - посилювати (створювати, у разі можливості) чинники позитивного впливу; враховувати потенційний вплив на застосовану ініціативу детермінант здоров`я і передбачати відповідні стратегії для запобігання, використання або пристосування; допомагати індивідам і громадам враховувати детермінанти здоров`я, передбачати їх можливий негативний вплив і навчати відповідним діям (долати, запобігати, пристосовуватись);
· спрямування ініціатив на різні види діяльності. Чим більше (по можливості) інтегровано пріоритетних видів діяльності, тим більше імовірність отримання позитивних результатів, тим вагоміше самі результати;
· використання в кожній ініціативі ФЗСЖ різних взаємоінтегрованих стратегій - вони підтримують одна одну, що збільшує імовірність отримання позитивного результату та його вагомість;
· планування ініціатив ФЗСЖ у відповідності з чітко зрозумілими уявленнями щодо причинно-наслідкового зв`язку між цілями і завданнями ФЗСЖ і застосованими стратегіями, видами діяльності;

· реалістичність планування, тобто врахування ресурсних обмежень;
· планування ініціатив ФЗСЖ на підставі сучасних науково обгрунтованих знань, використання даних досліджень і оцінок, специфічних для конкретної ініціативи.
Головні принципи оцінки ФЗСЖ:
1. Принцип взаємозв`язку "оцінка-планування" - тобто якість оцінки ініціативи ФЗСЖ залежить від якості концептуальної схеми планування, обраної для цієї ініціативи, і від можливості об`єктивної оцінки елементів (процесів) моделі, що побудована при плануванні.

Планування і оцінка - единий процес, де обидва компоненти взаємопов`язані і взаємообумовлені. Кожен етап планування потребує оцінки, що коригує план за принципом зворотного зв`язку. Нове планування враховує попередню оцінку і потребує наступної, і так, протягом усіх етапів. Планування дає можливість для оцінки, яка, в свою чергу, передбачає нове планування.
2. Принцип перевірки повноти втілення ініціативи відносно всіх елементів планування полягає у необхідності перевірки ступенів:
- ступеня досягнення мети і завдань, що були визначені в ініціативі;
- ступеня використання (віддзеркалення) цінностей, що визначені в ініціативі;
- ступеня успішності застосування стрижневого механізму ФЗСЖ - наділення здатністю;
- ступеня урахування детермінант здоров`я, ідентифікованих при плануванні ініціативи, правильності вибору саме тих детермінант, що найбільше стосуються головної проблеми даної ініціативи;

- ступеня поєднання однієї або декількох загальних зон діяльності ФЗСЖ та специфічних стратегій, визначених плануванням, їх взаємопідтримки відносно головної проблеми даної ініциативи.
3. Принцип послідовного відстеження етапів планування в тому, що оцінка відстежує (переважно в зворотному напрямі - з нижчих рівнів до вищих) ефективність дій і елементів на нижчому рівні, перевіряє проміжний рівень ефектів, визначає загальні результати і наслідки застосованої ініціативи ФЗСЖ.
4. Принцип ієрархічної перевірки ефективності внесків, якій передбачає, що оцінка ініціатив ФЗСЖ включає перевірку внесків кожного елементу нижчого рівня для досягнення відповідного елемента вищого рівня.

5. Принцип фукціональної різноманітності оцінок полягає в тому, що оцінки ініціатив ФЗСЖ виконують декілька функцій - визначають ефективність ініціатив, сприяють розвитку і впровадженню ініциатив, визначають наслідки і сумарний вплив ініціатив, застосовують різноманітні методології, методи, поцедури.

Оцінки перевіряють не тільки наслідки і впливи, а й процеси, що до них призводять і зосереджуються в кожному конкретному випадку на різних складових ініціативи - меті, механізмах, завданнях, видах діяльності, результатах. Оцінки стосуються різних елементів планування на різних ієрархічних рівнях.
Загальна модель планування та оцінки ФЗСЖ є філософсько-методологічним інструментом, у відповідності з яким розробляются різні методики і схеми планування заходів (ініціатив) ФЗСЖ. Схема планування і обгрунтування ФЗСЖ. Одна з методик планування, найбільш поширена у практиці ФЗСЖ, запропонована авторами попередньо описаної загальної моделі планування та оцінки ЗСЖ під назвою схеми планування і обгрунтування ФЗСЖ.

Зміст цієї методики полягає в тому, що розробникам конкретного заходу ФЗСЖ пропонується визначена схема з дев`яти позицій, відповідно до якої складається документ, що планує ініціативу ФЗСЖ за певною формою. Такий план ФЗСЖ розробляється для громади, споживачів, менеджерів, фахівців з ФЗСЖ, тобто для тих, хто буде ці плани реалізовувати, і для тих, хто виділяє кошти на реалізацію - урядів, організацій, приватних осіб тощо. Тому цей документ є своєрідним "бізнес-планом", на підставі оцінки якого виділяються (або не виділяються) кошти на заходи ФЗСЖ. Враховуючи це, у світовій практиці прийнято ретельно підходити до розробки подібних планів. Таке планування є досить складною операцією і потребує певного обсягу знань з ФЗСЖ та інших наукових дисциплін (соціології, валеології, педагогики, медицини, юриспруденції, економики тощо). Тому розробляє подібні плани, як правило, група фахівців різних спеціальностей. Загальне уявлення про зміст планування дає табл.1.

Таблиця 2

Компоненти планування	Ресурси і факти			План діяльності
	Потрібні	Наявні	Прогалини	Хто?	Що?	Як?	Коли?

До колонки "Компоненти планування" вноситься фактичний матеріал щодо змісту планування, зазначеного у таблиці відповідно до кожного компонента. У колонці "Ресурси і факти" наводиться розподіл матеріалу планування за наявністю, потребами і нестачею. Колонка "Хто?" демонструє партнерів по опрацюванню заходу, "Коли?" - терміни виконання, "Як?" - методи здобуття фактів, механізми, стратегії, процеси, види діяльності. Колонка "Що?" показує відношення змісту певного компонента (фактів, теоретичних положень, моделей, схем, практик, критеріїв) до детермінант здоров`я
, яких стосується захід, що планується.
Принципи найуспішніших практик ФЗСЖ. Сучасна методологія ФЗСЖ оперує уявленням про феномен найуспішніших практик.
Міжнародний симпозіум з питань ефективності ФЗСЖ (Канада, 1996 р.) визначив статус Центру пропаганди здорового способу життя Торонтського університету як Співробітництво Центру ВООЗ з ФЗСЖ. Саме тоді у Центрі спеціально було створено робочу групу з дослідження найуспішніших практик ФЗСЖ, що за результатами аналізу наявного світового досвіду напрацювала вагомий методологічний матеріал.
Визначення: "Найуспішніша практика у ФЗСЖ - це послідовність або кілька послідовностей окремих дій та поведінки, які з найбільшою імовірністю мають привести до досягнення мети ФЗСЖ у даній сітуації і які сумісні з цінностями ФЗСЖ".
Отже, найуспішніша практика є певним алгоритмом (послідовність дій), хоча необхідність пристосування до ситуації зумовлює певну варіативність цього алгоритму, тому що ситуації (точніше, їх умови і обставини) постійно змінюються. Звідси розуміння найуспішнішої практики не будь-якої однієї, а як декількох успішних практик, що можуть існувати. Тобто алгоритм найуспішнішої практики ФЗСЖ може варіюватися залежно від ситуації. Таке розуміння поняття найуспішніших практик має як свою користь, так і ризик. 
Користь опрацювання і впровадження будь-якої ініціативи ФЗСЖ у межах чітко визначеного алгоритму найуспішніших практик - у досягненні мети ФЗСЖ, підвищенні точності обрахунків і рівня обізнаності та вміння критично мислити, в активізації навчання. 
Ризик - зниження рівня творчості, виникнення причини для обмеження фінансування, зниження терпимості до довготривалості процесів ФЗСЖ, зниження ролі клієнта.
Розуміння поняття найуспішніших практик як явища не безмежно вільного, а обмеженного певним алгоритмом - результат досліджень, за якими встановлено, що всі найуспішніші практики формувалися за однаковими, чітко визначеними принципами.
У результаті досліджень визначено сім основних принципів найуспішніших практик ФЗСЖ.
1. Цінності ФЗСЖ. Найуспішніші практики ФЗСЖ грунтуються на стріжневих цінностях, зокрема рівності та наділенні здатністю, що (цінності) керують усіма аспектами практики ФЗСЖ. Ці цінності акцентують увагу на соціальній справедливості, етичних аспектах ФЗСЖ. Інші цінності ФЗСЖ стосуються екологічної складової, поваги до довкілля в широкому значенні. Цінності ФЗСЖ мають керувати ідентифікацією мети, завдань, процесів ФЗСЖ і бути ними віддзеркалені.
2. Процеси ФЗСЖ. Найуспішніші практики ФЗСЖ застосовують процеси, які сумісні з цінностями ФЗСЖ і дають змогу досягти його (ФЗСЖ) мети та результатів. Це, зокрема, вимагає від ФЗСЖ уваги до етичного аспекту змісту процесів впровадження ініціатив та імовірних результатів. Методи і засоби, що застосовуються, мають бути сумісними з цілями і цінностями ФЗСЖ. Потрібно ідентифікувати і враховувати чинники можливості (і неможливості) виконання завдань ФЗСЖ. Як пріоритетні результати ФЗСЖ розглядає ті, що позитивно впливають на якість життя взагалі, а не обмежую
ться локальними чинниками медичного характеру. Для опрацювання мети і завдань ФЗСЖ має застосовувати стандарти СВДРС, тобто мета і завдання повинні бути Специфічними, такими що Вимірюються, Досяжними, Релевантними (доцільними, такими, що стосуються діла), Своєчасними.
3. Наявне та нове знання. Найуспішніші практики ФЗСЖ спираються на знання щодо відповідності і ефективності ФЗСЖ і підвищують його. ФЗСЖ має збирати, перевіряти, синтезувати факти, що стосуються її ефективності, для опрацювання, впровадження і оцінки власних ініціатив. Оцінювання процесів, результатів і впливів ініціатив ФЗСЖ потребує ідентифікації, опрацювання і запровадження оціночних процедур та інструментів (якісних і кількісних, експериментальних і природних). ФЗСЖ передбачає умови безперервного навчання, постійного обміркування та критики сво
їх мети, завдань, цінностей стратегій і впливів, щоб поліпшити результати її (практики) здійснення, бо це єдиний шлях досягти найкращих результатів. ФЗСЖ має поліпшувати доступ до поточної інформації і фундаментальних знань про неї саму і проблеми здоров`я взагалі, сама постійно поповнюватись цими знаннями та інформацією. ФЗСЖ повинна ідентифікувіти різноманітність найуспішнішіх практик, визначати їх діапазон, контекст, ситуаційні характеристики.
4. Наявні ресурси. Найуспішніші практики ефективно використовують наявні ресурси для досягнення мети ФЗСЖ, вивчають ресурсний потенціал. При цьому увага ФЗСЖ фокусується на таких видах ресурсів, як людські (навички, компетенція, спроможність, знання, досвід, мотивації, енергія, зацікавленість); фахові (знання в галузі ФЗСЖ індивідів і організацій, практиків і дослідників, фахівців офіційних структур і аматорів, власників засобів традиційно визнаних і нетрадиційних впливів); громадські (спроможність, досвід, знання, підтримка громади, колективні дії, ная
вна сила і влада громади, додаткова сила і влада, яких громада набуває внаслідок наділення її членів здатністю через стрижневий механізм ФЗСЖ); фінансові (приватні, громадські, державні); часові.
5. Теоретичне розуміння здоров`я і його детермінант. Найуспішніші практики ФЗСЖ самі відбивають теоретичне розуміння феномена здоров`я в усієї його цілісності й складності, а також сприяють цьому розумінню навколо себе. ФЗСЖ має ясно визначити теоретичні основи своєї практики, а практика, в свою чергу, повинна бути сумісною з теоретичним розумінням всіх аспектів феномена здоров`я, зокрема таких, як позитивний (чи негативний) безпосередній вплив детермінант і окремих чинників на здоров`я та опосередкований вплив ширших чинників соціальної і економічної
природи; цілісна природа здоров`я в усіх його сферах; співвідношення поміж рівнями здоров`я - індивідуальним, групи людей, організацій, спільнот, країн, людства в цілому; стратегії втручання, що сприяють поліпшенню здоров`я.
6. Чутливість до сили і влади. Найуспішніші практики ФЗСЖ усвідомлюють і беруть до уваги проблеми сили і влади, сприяють якнайширшому розподіленню сили і влади. ФЗСЖ надає пріоритет практикам, процесам та структурам, що наділяють індивідів і громади більшою силою і владою, постійно вдається до критичного аналізу динаміки розподілу сили і влади між зацікавленими особами та партнерами. ФЗСЖ опрацьовує і запроваджує директиви, які дозволяють послабити вплив розбіжностей у силових і владних повноваженнях. ФЗСЖ сприяє розвитку (перерозподілу) взаємин і пов
новажень між особами і групами, що мають більшу силу і владу, та менш сильними і владними особами і групами (наприклад професіоналами і клієнтами). Найуспішніші практики ФЗСЖ залучають до перманентної участі та діалогу найбільш широке коло усіх осіб і структур, до яких ініціативи ФЗСЖ можуть мати доступ.
7. Чутливість до розмаїття. Найуспішніші практики ФЗСЖ визнають, шанують і використовують розмаїття в усіх його формах. ФЗСЖ приділяє увагу розмаїттю серед громад та індивідів, залучених до ФЗСЖ або зачеплених її наслідками, активно заохочує їх (громади, індівідів) визначати прийнятні для себе форми розмаїття. ФЗСЖ однаково зосереджується на всіх формах ромаїття - дисципліні, людях, ідеях, теоріях, культурах, місцевостях, зацікавлених особах, поведінках, значеннях, ролях, соціально-економічному статусі, освіті, вірі, сексуальній орієнтації, статі, мові, в
іці тощо, визначаючи свої пріоритети стосовно конкретних ініціатив і сітуацій.
Канадська модель ФЗСЖ серед населення. Сучасна методологія ФЗСЖ реалізується в багатьох регіонах і громадах за різноманітними програмами, схемами, моделями. Одна з відомих, найбільш цікавих моделей ФЗСЖ серед населення розроблена Міністерством охорони здоров`я Канади і застосовується в провінції Саскачеван. Принциповий підхід до застосування цієї моделі такий, що вона не вказує єдиного шляху вирішення проблеми, натомість надає багато варіантів, які можливо застосувати аби підійти до їх вирішення. Така модель є одним з інструментів, що допомогає роз
умінню ФЗСЖ серед населення і спрямувати у цьому напрямі роботу відповідальних осіб.
Модель описується чотирма риторичними питаннями:
1. Хто формує рівні здоров`я в суспільстві, де бажано запровадити ініціативу ФЗСЖ, тобто з ким можно взаємодіяти, хто є можливими партнерами.
2. Що є тим об`єктом, стосовно якого можливо здійснювати заходи, що є тією сферою, де заходи можуть поліпшити здоров`я і благополуччя.
3. Як можливо вжити заходів для позитивного впливу на проблему з позицій поліпшення здоров`я.
4. Чому потрібно вдатися до заходів, чому необхідно цю проблему вирішувати.
Зміст можливих варіантів відповідей визначає методологію моделі. Так, перша складова моделі ("Хто") - це індивіди і утворення (громада), з якими можливо співпрацювати при розроблені ініціативи ФЗСЖ:
- особа - тобто індивід, на якого спрямована ініціатива і з ким потрібно співпрацювати;
- родина - формальна або неформальна ("родина" з групи підтримки), рідня, найближче повсякденне оточення;
- громада - утворення, визначене за географічною ознакою (містечко, місто тощо), за ознакою спільного інтересу (церква, клуб тощо) або за будь-якою іншою ознакою;
- сектор або система - соціальні структури (охорони здоров`я, освіти, правоохоронних органів тощо), економічні (праці, бізнесу, послуг тощо), вікові групи (старі, молодь тощо);
- суспільство в цілому - мешканці провінції, регіону, країни.
Загальний принцип цієї складової моделі ФЗСЖ такий: чим більше рівнів охоплює ініціатива, тим більша імовірність досягти позитивних змін.
Друга складова ("Що") - детермінанти здоров`я. В моделі їх десять: доходи і соціальний статус, мережа соціальної підтримки, освіта, умови праці, довкілля, біологічні і генетичні особливості, рівень особистого здоров`я, вибір ставлення до особистого здоров`я, навички подолання негативних явищ, здоровий розвиток у дитинстві, медичні послуги.
Спрямованість заходів, яку використовує модель грунтується на дослідженнях наведених детермінант.
Так, за даними досліджень люди з вищими доходами здоровіші за людей із середніми доходами, які, у свою чергу, більш здорові за людей з низькими доходами. Причому вищі доходи означають краще здоров`я не тільки тому, що дають змогу купувати "здоров`я" (житло, їжу, послуги тощо), а передовсім через те, що визначають більший вибір і відчуття контролю за життєвими рішеннями. Це відчуття контролю є основним чинником доброго здоров`я з групи чинників, пов`язаних з доходами і соціальним статусом. Соціальний статус впливає на здоров`я також тим, що передусім визначає р
івень контролю людини за життєвими обставинами. Крім того, соціальний статус впливає на здатність до дій і самостійного вибору, а відчуття цієї здатності теж є чинником здоров`я. Доведено, що такі захворювання, як рак, серцево-судинні, інсульти тощо тим частіше трапляються, чим гіршу роботу (у розумінні соціального статусу і доходів) має людина. Отже, чим вище соціальний статус і доходи, тим здоровіша людина в особистому аспекті, а в аспекті суспільному здоров`я визначається різницею у доходах. Дослідники запевняють, що чим менше розрив між багатими і бідн
ими, тим краще здоров`я населення країни. Притому залежність така, що навіть незначний економічний здобуток чи трохи вищий соціальний статус є чималим чинником поліпшення здоров`я.
Мережа соціальної підтримки у канадській практиці - це люди, які у разі необхідності можуть, бажають і здатні потенційно надати допомогу індивіду, а також самим фактом свого існування і доброзичливого повсякденного ставлення позбавляють відчуття самотністі, створюють відчуття впевненості у майбутньому, захищеності, наявності моральної підтримки. Це найближче оточення - родина, друзі, місцева громада тощо. Дослідження доводять, що люди, які мають міцну соціальну підтримку від найближчого оточення, здатні краще долати труднощі і проблеми, контролювати
стреси. Крім того, міцна мережа соціальної підтримки дає віру людині в її здатність допомогти і з свого боку, коли хтось її потребує.
Освіта. Принципове положення, на якому грунтується уявлення про освіту як детермінанті здоров`я, те, що у будь-якому суспільстві досягнення в освіті покращують здоров`я. Формальна освіта у навчально-виховних структурах чи неформальна - у родинах, громадах, суспільстві поліпшує можливості працевлаштування, підвищення доходу, соціального статусу і озброює людей навичками подолання особистих та суспільних проблем. Менш освічені люди обділені не тільки можливостями, здатностями, прагненнями і сподіваннями, у них гірше здоров`я і коротше життя.
Сприятливі умови праці розглядаються не тільки, як наявність безпечного робочого місця в фізичному і психічному аспектах (хоча і це важливо для здоров`я), а в першу чергу (і це найважливіше) як ступінь можливості і обсягу контролю, який людина має щодо виробничих рішень. За даними досліджень саме цей чинник найбільше впливає на здоров`я. Чим більший контроль щодо робочих рішень, тим краще здоров`я, і навпаки - безробіття є передумовою поганого здоров`я тому, що це не тільки зменшення доходу а передусім втрата самоповаги, переймання родинними і суспільними п
роблемами.
Довкілля розуміється як комплекс екологічних (земля, повітря, вода) і соціальних (житло, людське оточення, безпека, вільне пересування) чинників, вплив яких на здоров`я вважається очевидним.
Біологія і генетика - це чинникі вдачі, добірка незалежних від волі людини зовнішніх і внутрішніх особливостей організму, що успадковані від батьків. Але, як підтверджується, уява про ці чинники як такі, що не піддаються впливу, що до них людина приречена на все життя, виявляється невірною. Спростовується теза, що добра особиста біологія та генетика самі по собі є запорукою здоров`я незалежно від поведінки, а гірша спадковість неодмінно спричинить хвороби. Крім того, вихідна погана вдача ще не означає остаточного вироку - вибір здорового способу життя зда
тен відвернути успадковану небезпеку.
Вибір ставлення до особистого здоров`я - це особисті рішення, які безпосередньо впливають на здоров`я людини, перед усім поведінка у повсякденному житті (раціональне харчування, рухова активність, відсутність шкідливих звичок). Навички подолання означають те, як люди дають собі раду з певними проблемами і складними життєвими ситуаціями. Потрібно прагнути до "здорового" вибору у всіх випадках, тобто вибору, що якнайменше шкодить здоров`ю і, по можливості, поліпшує його. Але складність проблеми полягає в тому, що особистий вибір і спосіб подолання ситуацій
суттєво детермінован соціальним, економічним і політичним довкіллям. Звідси основне положення цієї групи елементів моделі - узгоджувати практичні ініціативи ФЗСЖ з теоретичною вимогою формування прагнень усіх членів суспільства до створення його (суспільства) таким, щоб здоровий вибір був найлегшим вибором у всіх ситуаціях.
Дослідження щодо здорового розвитку в дитинстві виявили значну ступінь його зв`язку зі здоров`ям у зрілому віці залежно від особливостей родинної поведінки. Жорстокість, недоглянутість, нестабільність у родині доволі негативно впливають на здоров`я і благополуччя протягом всього життя, і навпаки - будь-які позитивні наслідки обумовлені здоровим і дбайливим родинним оточенням в дитинстві.
Питому вагу медичних послуг канадські дослідники визначають не більш як 25% в системі детермінант феномена здоров`я взагалі. Такий надзвичайно високий відсоток (дослідники інших країн, як правило, дають не більше 10%) зумовлений виключно високим рівнем канадської системи охорони здоров`я.
Взагалі принципове положення складової "Що" в цієї моделі те, що немає одного чинника, який відповідав би за здоров`я населення. Здоров`я - це наслідок взаємодії всіх визначених детермінант разом.
Наступна складова моделі вказує, Чому слід вдатися до заходів. Це розуміння, тобто розуміння, чому саме слід активно діяти у сфері ФЗСЖ стосовно конкретної проблеми, не грунтується в моделі на загальних міркуваннях щодо цінностей людства взагалі. Прийняття рішень щодо запровадження ініціатив, їх змісту і характеристик визначається свідченнями, дослідженнями, оцінками, експериментальним навчанням, враховує наявні ресурси і цінності ФЗСЖ. Для прийняття рішень з масиву напрацьованої інформації береться до уваги об`єктивна, перевірена дослідженнями, оц
інками і досвідом. Увага зосереджується на тих свідченнях, що поясняюють не тільки, чому слід вдатися до заходів, а й гарантують, що ініціативи спрямовані саме на ті проблеми, які є найважливішими для реального позитивного впливу на здоров`я в цій ситуації.
Остання складова моделі ("Як") - визначення стратегій реалізації заходів ФЗСЖ. Модель передбачає п`ять таких стратегій - зміцнення заходів громади; розробка державної політики; створення сприятливого оточення; розвиток особистих навичок; переорієнтація медичного обслуговування.
Ці стратегії традиційні для всіх моделей, що побудовані на засадах Оттавської Хартії, але канадські дослідження і досвід висвітлюють цікаві характерні риси і перешкоди, які долають ті, хто їх впроваджує. Так, зміцнення заходів громади потребує надавати громадам можливість самім розпоряджатися своєю долею, тобто застосовувати ідеї самоврядування в напрямі проблематики здоров`я. Але це один з найскладніших для впровадження стратегічний напрямок ФЗСЖ, тому що він передбачає передачу громаді не тільки частини владних повноважень щодо впливу на здоров`я
своїх членів (це може декларуватись владними структурами в теорії і не виконуватись на практиці шляхом посилання на недостатність, наприклад, нормативної бази). Ця стратегія передбачає ще й передачу громаді певних матеріальних засобів впливу на здоров`я своїх членів - наприклад, певної власності або права розпорядження певною частиною видатків місцевих бюджетів. Зрозуміло, що заходи в цьому напрямі можуть наштовхуватись на опір владних структур. Одна з складових цього стратегічного напряму ФЗСЖ може полягати у підготовці лідерів громади, тобто ініці
аторів (з числа найбільш активних членів громади) руху за здоров`я, діалогу з владою щодо вирішення громадських проблем здоров`я.
Розробка державної політики охорони здоров`я населення включає ініціювання з боку ФЗСЖ будь-яких політичних заходів держави, що сприяють здоровому способу життя, притому маються на увазі перш за все локальні заходи місцевого рівня. Наприклад, ініційована ФЗСЖ низка заходів місцевої влади щодо політичної, нормативної і матеріальної підтримки зусиль шкільних вчителів створити на територіях навчальних закладів атмосферу нетерпимості до негативних проявів поведінки молоді (хуліганства, жорстокості, паління, вживання алкоголю, наркотиків тощо) кваліфі
кується як досягнення саме в галузі розробки державної політики здоров`я.
Створення сприятливого оточення - це стратегія, що передбачає ініціювання заходів позитивного впливу на фізичне, соціальне, економічне, духовне оточення, в якому люди живуть, працюють, розважаються. Найбільш дійовими вважаються заходи місцевого масштабу - наприклад, місцева програма запобігання злочинам на території певної громади із залученням партнерів з різноманітних секторів - культури, бізнесу, спорту і, природно, фахівців правопорядку.
Розвиток особистих навичок є стратегією збільшення можливостей людей щодо сприятливого вибору. Наприклад, ФЗСЖ широко ініціює спеціальні шкільні програми, які навчають молодь протидіяти негативним соціальним явищам (спокусам матеріального або сексуального характеру, фізичного і психічного тиску старших або рівних собі тощо).
Переорієнтація медичного обслуговування - стратегія зміщення медичних пріоритетів з суто лікувальних на профілактичні заходи. Наприклад, ФЗСЖ може ініціювати створення робочих місць, де спонсуються або підтримуються з бюджетів охорони здоров`я заходи щодо заохочення відмови від паління, алкоголю тощо.
В принципі, канадська (саскачеванська) модель, про яку йдеться в даному випадку, не вказує точно, яких заходів у якій сітуації потрібно вжити. Вона (як й інші моделі ФЗСЖ) дає різноманітний вибір шляхів до мети, допомагає розглянути причини, опрацювати дослідження, обрати підходи до усунення проблеми. Цінність моделі полягає в тому, що вона вичначає зміст і послідовність дій з планування ФЗСЖ, дає розуміння інструментів планування, запобігає принциповим помилкам, які можуть випливати з нечіткого знання методологічних засад ФЗСЖ. Навпаки, опір на сучасну м
етодологію ФЗСЖ не тільки забезпечує вдале впровадження ініціатив, а й збагачує теорію і найуспішніші практики.
Викладений у цьому розділі матеріал з теоретико-методичних засад ФЗСЖ не є суто теоретичним науковим знанням, відірваним від практики. Теорія ФЗСЖ є підгрунтям багатьох проектів, що втілені і виправдали себе як в соціальному, так і в економічному вимірі у деяких розвинутих країнах світу. З досвіду втілення цих проектів визначено кілька важливих положень.
Так, ефективність багатьох місцевих програм ФЗСЖ знаходиться в зворотно пропорційній залежності від величини місцевої громади. Імовірно, чим менше громада, тим простіше суспільний контроль поведінки її членів, тим менше часу потрібно на застосування здорових ініціатив, тим скорішіх, кращіх і тривалішіх ефектів можливо досягнути (до речі, це один з чинників, який впливає на ціну житла. Перевагу при виборі має житло, розташоване на певній відстані від занадто урбанізованих центрів, таке, що має локалізоване екологічно і соціально "чисте" мікросередовище
, обладнане сприятливою для здоров`я інфраструктурою).
Ще один важливий чинник ефективності ФЗСЖ - чинник якомога ширшого використання принципу партнерства. Це одна з найважливіших умов успішної реалізації проектів ФЗСЖ. Необхідність спільних зусиль якомога ширшого кола фахівців і прихильників ФЗСЖ з різних державних, приватних і громадських структур, родин, спільнот і громад обумовлена дуже складною природою феномена здоров`я, що охоплює майже усі аспекти життя. Ефективність використання партнерського ресурсу яскраво доводять впроваджені проекти ФЗСЖ. Зокрема, корисним у цьому аспекті є досвід США, де
розроблені спеціальні проекти ФЗСЖ, орієнтовані переважно на молодь. Ці проекти розроблені в напрямах позитивного впливу на стан фізичного, психічного, соціального, духовного здоров`я молоді на засадах партнерства з різноманітними муніципальними, суспільними, приватними, релігійними та іншими структурами. Ті, хто їх впроваджує прагнуть втілити у суспільну свідомість думку про те, що будь-які інституції (громадські, державні, приватні) мають змогу ефективно мобілізовувати молодь на те, щоб вона стала корисним прошарком суспільства. Більш того, це вигі
дна робота. Наприклад, бізнес розквітає лише в тих місцевостях, які є життєспроможними, і навпаки - жодна місцевість не буде життєспроможною без успішного бізнесу. В свою чергу, життєспроможність місцевості, її майбутнє значною мірою визначаються станом молоді, її прагненням (чи байдужістю) до кращого розвитку в соціальному, духовному, психічному і фізичному розумінні. Звідси - пряма зацікавленість бізнесу підтримувати розвиток молоді. Партнерство бізнесу і молоді взаємовигідне - молодь у бізнесових проектах її підтримки набуває життєві і професійні в
міння і навички, а бізнес налагоджує глибші і продуктивніші взаємини з місцевою громадою. Цей досвід доводить, що коли такі взаємини міцні, вони можуть розвиватися в непередбачено цікавих напрямах, корисних і бізнесу, і громаді. Природно, що подібні міркування стосуються не тільки бізнес-структур, а й державних і громадських інституцій. Так, громадські молодіжні інституції ряду країн у деяких випадках будують роботу на ідейному підгрунті доказів "від протилежного". Наприклад, коли у місцевій громаді панує думка, що молодь, об`єднана у групи ровесників, зд
атна тільки до деструктивних дій, молодіжні інституції ініціюють орієнтацію молодіжних неформальних угруповань 
у бік суспільно корисних заходів. Зрозуміло це потребує певної стратегії втручання (ідеологічна обробка лідерів, надання групам молоді певних прав і повноважень місцевого рівня, матеріально-технічних засобів для корисних дій. Але, на думку активістів ФЗСЖ, ці зусилля вигідні. Ініціатори ФЗСЖ пропагують як принципову тезу, що у всіх випадках партнерства зиск є взаємним, тобто виграють обидві партнерські сторони. Працюючі у спілці, партнери стають сильнішими, їх збільшена енергія і здатність до позитивних дій об`єктивно створюють сильнішу і кращу громаду для всіх її резидентів.

1. Проблема здоров`я в широкому його розумінні як в особистому, так й у суспільному вимірі набула в наш час загальнопланетарного значення і розглядається як така, що становить небезпеку подальшому розвитку людства.
2. Відвернути імовірну небезпеку можливо шляхом формування здорового способу життя осіб, громад, країн, світу в цілому.
3. Формування здорового способу життя - складний, багатогранний процес, що потребує спільних зусиль якомога більшої кількості людей, різних організацій, і передовсім - відповідної державної політики. Одночасно формування здорового способу життя є науково-практичною дисципліною зі своєю теорією, методологією, методикою і засобами.
4. Знання і практичні навички з формування здорового способу життя мають бути якомога ширше розповсюджені в суспільстві, ними потрібно керуватися при розробці і прийнятті управлінських рішень на всіх рівнях усіх гілок влади, усіх галузей державного сектора. Потрібно також всіма засобами впливати на приватний сектор і громадські організації у напрямку моніторингу, контролю, сприяння і спрямування діяльності на користь здоров`я населення.
5. Найбільш ефективний спосіб втілення світоглядних цінностей здоров`я в свідомість населення - це ініціація з боку органів державної влади і місцевого самоврядування різноманітних локальних проектів, обмежених місцевими масштабами, зокрема масштабами первинних адміністративно-територіальних структур і окремих організацій. Такі проекти, якщо вони розроблені і впроваджуються з урахуванням основних положень теорії і практики формування здорового способу життя, можуть бути достатньо ефективними, незважаючи на певну нестачу ресурсів, що має місце сь огодні в Україні.